Інелла Огнєва

Читає Оксана Смільська Інелла Огнєва Я думаю, кохання - це не квіти... Не місячні прогулянки вночі... Кохання - це дивитися, як діти Дрімають в нього тихо на плечі... Кохання не в красивих подарунках І навіть не в закоханих словах... Не в пристрасних солодких поцілунках, А в сяючих, турботливих очах... Кохання у горнятку з теплим чаєм, У витримці і вмінні промовчать... У тому, що так рідко помічаєм І часто забуваємо сказать... Любов не у стрункому її стані, А в променях на кутиках очей... Кохання це не те, що на екрані, А глибоко у душах двох людей... Любов у суперечках і прощенні, У помилках і вмінні пробачать... Кохання це не мить одна натхнення, – Це вічність, що навчає нас чекать... Чекати, поки станемо мудріші, Бо молодість з роками промайне... Та лишиться у серці значно більше... Турботливе, сімейне, мовчазне... Кохання в сивині на срібних скронях, У зморшках і у тихій хрипоті... В турботливих натружених долонях, Незмінно найтепліших у житті...